понеділок, 18 квітня 2016 р.

тунель кохання



 Результат пошуку зображень за запитом "тунель кохання"


 
Туне́ль Коха́ння — пам'ятка природи місцевого значення.[1] Розташована біля селища Клевань, що у Рівненському районіРівненської області.
Це ботанічний феномен — зелений тунель у лісовому масиві, утворений заростями дерев, кущів, які сплелися між собою та утворили дивовижний щільний коридор точної арочної форми.[2][3]
Тунель Кохання розташований на відрізку (близько 4 км) залізничної колії, яка веде від селища Клевань до селища Оржів.
Тунель є місцем паломництва туристів та закоханих. Є ряд повір'їв щодо тунелю та його властивостей. Дехто з молодят саджає тут квіти, які символізують їхні почуття.

Соляні шахти біля Слов'янська


Не всі українські шахти небезпечні для людей. У місті Соледар Донецької області існує унікальна можливість відвідати справжню соляну шахту. Просто під землею працює санаторій, відкритий для кожного. Тут повітря, збагачене частинками солі, лікує астму та укріплює нервову систему. Таких об’єктів в усьому світі, без перебільшення, одиниці. І навіть вибагливі іноземні туристи, охочі до нових вражень, у захваті від прогулянок соледарськими соляними шахтами!

Місто Соледар – районний центр Донецької області. Свою назву, як не важко про це здогадатися, місто отримало від основного роду діяльності більшості підприємств. Соледар означає «дарувати сіль».

Місто знаходиться на відстані 2 годин їзди рейсовим автобусом від Донецька, 20 хвилин від Артемівська. Від Києва відстань 699 км (залізниця), 755 км (автошляхами, трассою Е-40).

Чи відомо вам, що запасів повареної солі у родовищах «Артемсолі», однієї з найкращих в Європі, вистачить ще на 2 тисячі років. І що в одній із відпрацьованих соляних галерей міста існує сьогодні церква. Що в місті є унікальний музей історії видобування солі на Донбасі, відвідувачів якого зустрічає вирізьблена із соляного моноліту фігура першого солекопа, з кіркою за плечима та ліхтариком. А ще – в місті діє єдиний в Україні заказник із промислового вирощування голубих та сріблястих ялин.

Ось скільки незвичайного та цікавого може побачити турист, відвідавши невеличке містечко Соледар, в якому приблизно 13 тисяч мешканців.

Колись у 1965 році на мапі України з’явилось місто Карло-Лібкнехтовськ. Він об’єднав у себе робітничі поселення ім. Карла Лібкнехта, Білокам’янку, Деконського, Солі та Дворіччя. У 1991 році місто було перейменовано на Соледар.

Перше поселення в цих місцях – селище Брянцево – виникло в останній чверті XVII століття. Його мешканцями стали козаки Ізюмського полку та переселенці з півночі України. Їхнім основним ремеслом було солеваріння.
У другій половині XIX ст. тут було відкрито велике родовище кам’яної солі та побудовано ряд рудників. Пізніше, були побудовані також декілька алебастрових заводів, які використовували запаси кварцитів та вогнетривкої глини. Навколо рудників та заводів виникали робітничі поселення.
Екскурсійний маршрут.

Екскурсія починається з короткої бесіди із техніки безпеки. Маршрут складається приблизно з 700 м, включно із зворотнім шляхом до стволу шахти. Спуск здійснюється у клеті (ліфті) на глибину до 300 м. Час екскурсії становить приблизно півтори-дві години.
Вся екскурсія проходить по відпрацьованим рудникам №1 та №3 , а також камері №41-біс, які знаходяться на площі Підбрянцівського пласту. Стіни, стеля, фігури та дерева, - тут все із солі.

Підлога галерей засипана сіллю, величина частинок якої становить від 1 до 40 мм. Тому учасники екскурсії мають потурбуватися про відповідне зручне взуття. Під землею тримається стала температура повітря +14°С, - перебуваючи в шахті влітку, слід взяти із собою теплий одяг.

Майже вся екскурсія проходить по дну давнього моря. Під час екскурсії туристі відвідують соляне футбольне поле, підземні лабіринти, концертну залу, підземну галерею, соляну шкатулку, бачать оригінальні фігури, виконані із солі (гномів – вартових підземного царства, соляну пальму та інше).
Поруч із екскурсійним маршрутом знаходиться спелеосанаторій «Соляна симфонія». У підземному відділенні спелеосанаторія, який знаходиться на глибині 288 метрів у соляній шахті, успішно лікують бронхолегеневі та різноманітні алергічні захворювання у дорослих та дітей.
Сьогодні лікування в умовах мікроклімату соляної шахти є одним із найефективніших у світі. Про це свідчать цифри – одужання спостерігається у 70-85% випадків серед дорослих та 85-95% серед дітей.

Повітря у соляних шахтах насичене частками солі, із концентрацією мікрочасток в 1 м.куб. до 15 мг. Атмосферний тиск у гірських шахтах становить 772 мм рт. ст., вологість повітря 60% та температура 14-16°С. Все це цілюще впливає на самопочуття пацієнтів.

У жовтні 2004 року там же, у шахті, відбувся концерт Донбаського симфонічного оркестру «Соляна симфонія» під керівництвом австрійського диригента Курта Шміда та за участю солістки Віденської опери Вікторії Лук’янець.

Про звучання оркестру в соляній шахті австрійський композитор та диригент сказав: «Я був просто вражений! Ноти злітали до стелі печери, а потім повільно - ніби хмаринки – спускалися вниз». За думкою диригента, у світі існує всього 2-3 театри, які можуть порівнятися з акустикою артемівських соляних шахт.

Під час екскурсії у соляні шахти забороняється:

а) перебування особам, яким не виповнилося 18 років (документом для підтвердження віку є паспорт);
б) палити та проносити із собою засоби для куріння (цигарки, сірники, запальнички), а аткож скляний посуд та інші сторонні предмети, за виключенням фото- та відеоапаратури.

Існує також ряд протипоказань, пов’язаних із станом здоров’я.

Для організації екскурсій, надаємо координати «Артемсолі»
Подробнее:http://www.stejka.com/ukr/doneckaja/soledar/interes/solenaja_waxta/

Асканія-Нова


Біосферний заповідник «Асканія-Нова» ім. Ф. Е. Фальц-Фейна — науково-дослідна установа в системі Національної академії аграрних наук України, державний заповідник, заснований в 1898 році Фрідріхом Фальц-Фейном.
Розташований біля смт Асканія-Нова Чаплинського району Херсонської області (відкіля і колишня назва заповідника — «Чаплі»).
Назву місцевості дав один з її попередніх власників — герцог Ангальт-Кетенський у 1841 році на честь маєтку Асканія вНімеччині.

Історія заповідника

Заповідник був заснований в 1874 році Фрідріхом Фальц-Фейном. Спочатку юний Фальц-Фейн ставив за мету збереження диких тварин — у 1874 р. 11-річному хлопцю зводять вольєри для утримання тварин. У 1887 році було створеноботанічний сад.
У 1898 р. Фальц-Фейн оголошує про відкриття приватного заповідника.
Декретами Ради Народних Комісарів УРСР Асканія-Нова 1 квітня 1919 була оголошена народним заповідним парком, а 8 лютого 1921 — Державним степовим заповідником УРСР. На Асканію-Нову було покладено завдання зберігати і вивчати природу цілинного степу, а також акліматизувати та вивчати можливо більше число видів тварин і рослин, які мають народногосподарське значення. При Асканії-Новій були створені науково-степова станція, зоотехнічна станція з племінним господарством, фітотехнічна станція та інші наукові заклади. Значно розширено зоопарк і ботанічний сад. Нині до складу заповідника входять ділянка заповідного степу, акліматизаційний зоопарк і дендропарк.
З 1932 року на базі державного заповідника Асканія Нова, до 1956 року — Всесоюзний науково-дослідницький інститут гібридизації та акліматизації тварин імені М. Іванова, сучасна назва Інститут тваринництва степових районів ім. М. Ф. Іванова «Асканія-Нова» — Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства.
Має 12 відділів (у тому числі ботанічного парку та заповідного степу і зоологічного парку), 9 лабораторій, науковий музей; веде експериментальне господарство і 4 племінні заводи сільськогосподарських тварин.
Інститут є центром науково-дослідної роботи в галузі породоутворення, великою базою племінного тваринництва.
У 1983 р. заповідник Асканія-Нова реорганізовано у біосферний заповідник.
У 1984 р. заповідник включено до Міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО.
1989 року у складі УНДІТ «Асканія-Нова» було виділено у самостійну держбюджетну установу Біосферний заповідник «Асканія-Нова»
У 1993 р. Україна підтверджує статус заповідника.
У 1995 біосферний заповідник «Асканія-Нова» ім. Ф. Е. Фальц-Фейна став самостійним (можливо, від Інституту тваринництва).
У 1998 році виходить монети присвячені 100-річчу біосферного заповідника «Асканія-Нова»